Шановні родини воїнів!

Дорогі земляки!

Сьогодні  день, у якому тісно переплелись гордість і біль, сльози і вдячність, молитва і надія. День, коли ми усвідомлюємо, що свобода — це не подарунок. Це вибір. Це боротьба. Це ціна, яку щодня платить український народ за право бути собою.

Ми вдячні найкращим синам і донькам України, які відклали свої мрії, роботу, навчання, і стали щитом між нами і війною. Серед них – чимало мешканців Зміївської громади. Наші хлопці і дівчата – у найгарячіших точках фронту, на передовій, у штурмових підрозділах, в артилерії, у медичних частинах. Ми пишаємося кожним із них.

І поки вони стоять – стоїть Україна. Стоїмо всі ми. 

Ми схиляємо голови перед пам’яттю Героїв, хто вже ніколи не повернеться додому. Імена полеглих з нашої громади назавжди залишаться в нашій пам’яті. І ми зробимо все можливе, щоб їх обличчя і їх історії не були забуті.

У часи випробувань наша громада стала ще міцнішою. Ми згуртувались. Кожен на своєму місці працює для фронту, підтримує військових, допомагає одне одному. Бо розуміємо: у тилу теж свій фронт. І кожна добра справа, кожна ініціатива – це цеглинка до нашої спільної Перемоги.

Сьогодні я дякую всім, хто стоїть за Україну – на передовій і в тилу. Хто чекає волі у ворожому полоні. Дякую родинам військових – за терпіння, мужність і віру. Дякую всім жителям громади – за єдність і небайдужість.

Нехай Господь оберігає наших воїнів.

Нехай усі захисники повертаються додому живими.

Нехай мир і Перемога якнайшвидше прийдуть на українську землю.

Слава Україні! Слава нашим Героям!