10 липня в селі Бірки на Алеї Слави увічнили пам’ять ще одного Захисника — молодшого лейтенанта Олексія Кукоти.

Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто віддав життя за Україну. Меморіальна дошка на малій батьківщині — це не лише символ скорботи, а й глибокої вдячності громади своєму Герою.

Олексій Кукота народився 6 лютого 1983 року в Бірках. Тут пройшло його дитинство, тут він формувався як особистість — щира, активна, небайдужа. Був членом громадського об’єднання «Бірківська дружина», працював майстром на залізниці, жив звичайним, чесним життям. А коли розпочалася повномасштабна війна — пішов добровольцем у Красноградський стрілецький батальйон ТРО.

Пройшов найгарячіші ділянки фронту: оборону Харківщини, бої за Бахмут, Куп’янський і Вовчанський напрямки. Служив командиром стрілецького взводу, мав статус ветерана війни, неодноразово нагороджувався за мужність і відданість присязі. До останнього був на передовій.

24 лютого 2025 року, у річницю повномасштабного вторгнення, Олексій загинув поблизу села Юрченкове на Чугуївщині. Йому було лише 42 роки.

Разом із родиною, близькими та односельцями вшанували пам’ять полеглого Героя Зміївський міський голова Павло Голодніков та староста Бірківського старостинського округу Тетяна Давиденко.

Пам’ять про Олексія Кукоту залишиться не лише на меморіальній дошці, а й у серцях вдячних земляків.