За час війни сигнали «повітряної тривоги» вже стали звичною справою. І все частіше люди стали їх ігнорувати. Але зараз потрібно бути особливо уважними та обережними та не нехтувати сигналами про тривогу. 

За час війни сигнали «повітряної тривоги» вже стали звичною справою. І все частіше люди стали їх ігнорувати. Але зараз потрібно бути особливо уважними та обережними, не нехтувати сигналами про тривогу. 

Усі повітряні цілі як в Україні, так і далеко за її межами фіксують радіолокаційні підрозділи Повітряних сил ЗСУ. Між моментом фіксації літака/ракети та власне запуском сирени минають лічені хвилини або навіть менше. Фактично це один телефонний дзвінок по спецзв’язку. Після чого сирену в потрібних регіонах вмикає місцева влада.  

Сигнал тривоги говорить про те, що на певний регіон або насувається ворожа авіація, яка може скинути бомби чи ракети, або на нього вже випущена ракета.

Повітряні сили фіксують маршрут слідування ракети і припускають, що вона може змінювати свій курс чи взагалі пропадати з радарів.