Йому назавжди 27…

Антон народився 19 жовтня 1998 року в селі Рокитне Нововодолазького району Харківської області. Згодом родина переїхала до Бірок. Саме тут минули його дитинство та шкільні роки, тут залишилися люди й місця, які були для нього рідними.

Після школи Антон навчався у Мереф’янському ліцеї, де здобув професію лицювальника-плиточника. Мав золоті руки, працював у Харкові, був вправним майстром, якого цінували за професіоналізм і відповідальність.

У 2024 році Антон став до лав Збройних Сил України. Служив розвідником, а у 2026 році перевівся до іншої військової частини, де продовжив захищати Україну на посаді розвідника-мінера. За час служби проявив мужність, професіоналізм і відданість військовій справі, заслуживши повагу командування та побратимів.

Та за військовою формою було звичайне людське життя. Антон був чоловіком, сином, другом, а зовсім нещодавно став татом маленької донечки, якій сьогодні лише п’ять місяців.

Він мав повернутися до неї. Мав бачити, як вона росте, почути її перші слова, тримати за руку, коли вона робитиме перші кроки. Мав разом із дружиною ростити донечку, будувати дім, здійснювати мрії та просто жити…

Але війна забрала в нього це майбутнє.

21 травня 2026 року старший солдат Антон Бугаєнко, розвідник-мінер 1 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки розвідувального батальйону військової частини А0501, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Васинівка Пологівського району Запорізької області.

Сьогодні Антон востаннє повернувся до рідних Бірок. Уже назавжди.

Зі сльозами на очах та невимовним болем у серцях громада попрощалася зі своїм Захисником.

Антоне, дякуємо тобі за захист. За мужність. За Україну.

Світла пам’ять Захиснику України Антону Бугаєнку.

Щирі співчуття дружині, маленькій донечці, мамі, брату, який також сьогодні боронить Україну, рідним, близьким, друзям та бойовим побратимам Героя.

Вічна пам’ять і вічна слава.