Цього вечора місто об’єднала пам’ять.

З різних куточків центральної площі Змієва до флагштока рушили люди. У руках кожного — маленька лампадка. Вони сходилися з різних напрямків, немов струмочки, щоб зрештою об’єднатися в одному місці й у спільній пам’яті.

Разом ішли родини загиблих Героїв та безвісти зниклих Захисників, ветерани війни, діючі військовослужбовці, керівництво Зміївської міської ради на чолі з міським головою Павлом Голодніковим та мешканці міста.

Упродовж ходи звучали імена наших земляків, які загинули, захищаючи Україну. На екрані один за одним з’являлися їхні портрети. Знайомі обличчя. Рідні імена. Люди, які жили поруч із нами, будували плани, любили, мріяли — і стали на захист своєї країни. Біля підніжжя державного прапора один за одним спалахували вогники. Десятки маленьких вогнів склалися у великий вогонь нашої спільної пам’яті.

Нехай ці вогники нагадують: ми пам’ятаємо кожне ім’я. Ми пам’ятаємо кожне обличчя. Ми пам’ятаємо, завдяки кому над нашим містом майорить синьо-жовтий прапор.

Світла і вічна пам’ять Захисникам і Захисницям України.

Ви назавжди з нами. У наших серцях. У пам’яті громади. В історії України.